Наші студенти

Наші студенти: навчання поєднуємо із практикою

Студенти є різні. Хтось вважає, що спочатку треба «від палітурки до палітурки» вивчити теорію, й лише потім щось робити «руками». Хтось навпаки, вважає, що потрібною є лише така теорія, котру вимагає практична діяльність.

Але є й такі студенти, котрі мріють про «гармонійне» поєднання теорії на практики. Саме такими студентами є магістри кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ «КПІ» Дмитро Маслов, Олександр Нижнік та Ярослав Старовойт, розповіді яких ми наводимо нижче.

Дмитро Маслов:

Коли я навчався на третьому курсі кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ, мені було запропоновано пройти виробниче стажування на посаді інженера у Київському науково-дослідному інституті гідроприладів (НДІ ГП). Я погодився - і не пожалкував. Врешті-решт мені вдалося побувати у численних відрядженнях до таких міст на березі Чорного моря як Севастополь, Саки, Кацевелі. Більш того, вдалося навіть побувати в Індії, на базі ВМС у Гоа (фото 1, 2).

1. Дмитро Маслов під бортом протичовнового літака ІЛ-38 у Гоа (Індія)
2. Протичовновий літак ВМС Індії ІЛ-38 у променях сонця, що сходить

Я був у складі бригади від НДІ гідроприладів, разом із заступником директора Меленко Ю.Я., головним конструктором Гуріним О.С., заступником головного конструктора Комаровим В.О. та іншими інженерами та науковими співробітниками. У Севастополі ми виходили в море для випробувань автономної позиційної якірної станції Олімп-2, що складалася із двох модулів - векторно-фазової антени та блоку акумуляторів (Модуль-1, фото 3), а також лебідки та радіо-сигнального буя (Модуль-2, фото 4).

3. Векторно-фазова антена та блок акумуляторів (Модуль-1) автономної якірної станції Олімп-2 на палубі U -701
4. Лебідка та радіо-сигнальний буй (Модуль-2) автономної якірної станції Олімп-2 на палубі U -701

Мені доручили бути оператором поста випромінювання. Це значить, що я відповідав за всі контрольно-вимірювальні прилади (фото 5) та гідроакустичні перетворювачі (фото 6).

5. Контрольно-вимірювальна апаратура поста випромінювання
6. Дмитро Маслов у приміщенні вимірювального басейну Київського НДІ гідроприладів

Згідно методики натурних випробувань, моя робота полягала в тому, щоб, проходячи на кораблі «Почаїв» (фото 7) галсами біля Олімпа-2, що встановлювався на дні за допомогою спеціального батискафу (фото 8), можна було отримати уяву про гідрологію району випробувань, а також калібрувати векторно-фазову антену Олімпу-2.

7. Науково-дослідний водолазний корабель U -701 «Почаїв» ВМС України, бухта Козача, м.Севастополь
8. Батискаф, за допомогою якого встановлювалися модулі «Олімп-2»

Гідроакустичний випромінювач занурювався на різні глибини та виконував роль імітатора підводного човна. Олімп-2 повинен був давати інформацію про напрямок на цей підводний об'єкт.

Робота на посту випромінювання є дуже складною як в інтелектуальному, так і у фізичному плані. Інтелектуальна робота полягає в тому, що необхідно тримати в голові всі налаштування і знати функції кожного приладу, не переплутати ніяких підключень та комутацій, виконувати вимоги головного конструктора. Для роботи на цьому посту використовуються абсолютно всі знання з дисциплін, які викладали мені у університеті – теорія електричних кіл, обробка сигналів, електроакустичні перетворювачі, акустичні антени. У фізичному плані важко у тому сенсі, що всі прилади разом мають досить-таки велику вагу (окремі перетворювачі важать до 90 кг), і пересувати їх досить важко. Крім того, випробування відбуваються не день і не два, іноді зовсім без сну, до того ж у відкритому морі. Але з точки зору отриманої практики та досвіду роботи із справжніми проектами та виробами, роботи з військовими та специфікою роботи у морі – ці випробовування є для мене безцінними. Мати змогу порозмовляти з людьми, які все життя займаються речами, яким мене вчили у університеті, почути оповідання з власного досвіду – це багатого коштує. Використати всі ті теоретичні знання, які я отримував впродовж років на кафедрі і розуміти, навіщо це все вивчається – це вдалося мені тільки під час роботи у НДІ гідроприладів.

А тепер про результат всіх старань та про можливість скористатися отриманим досвідом. У вересні 2012 року мені, у складі бригади від НДІ гідроприладів, вдалося прийняти участь у вдалих випробовуваннях, у присутності іноземного замовника, виробу Олімп-2. У квітні 2013 року за моєю участю було виконано вдалу постановку модифікованого виробу Олімп-2 на дно Чорного моря, із кабельним виводом на берег на відстані 3 км від берега. Не вдаючись у подробиці, можна сказати що ця робота є унікальною – за весь час незалежності України таку складну операцію НДІ гідроприладів виконав вперше.

Олександр Нижник та Ярослав Старовойт:

На посаду інженера в НДІ гідроприладів нам було запропоновано в середині четвертого курсу, під час написання диплому. На відміну від Маслова Дмитра, який працює у відділі гідроакустики, що напряму пов'язане з нашою спеціальністю нас призначили працювати у комплексному відділі, який займається розробкою приладів в цілому, та ТЗ до них.

9. Олександр Нижник на палубі U -701
10. Олександр Нижник біля Модуля-2

Разом з Дмитром Масловим та іншими інженерами ми приймали участь у натурних випробовуваннях автономної гідроакустичної якірної станції Олімп-2. На фото 9 один із нас (Олександр Нижник) зображений біля лебідки (Модуль 2) цієї станції на палубі U -701 . Оскільки на той час ми працювали всього трохи більше місяця, і мали ще небагато досвіду, то були поставлені слідкувати та занотовувати параметри сигналів, що випромінювались та показів навігатора, що були необхідні для подальшого аналізу, та порівняння їх з отриманими на прийомному посту.

11. Спуск Модуля-1 за борт на дно за участю офіцерів та матросів
12. Постановка Модуля-1 на дно Чорного моря за участю мічманського та водолазного складу екіпажу корабля U -701 «Почаїв»

В цей час Ярослав Старовойт разом з Володимиром Йосифовичем Бабенко були на авіабазі в м. Новофедорівка, та випробовували канал зв'язку вертолітного РГБ, а також особовий склад (штурманів та пілотів) особливостей налаштувань РГБ, контрольної апаратури та роботи з ним (фото 13).

13. Вертолітні радіогідроакустичні буї (РГБ) готові для завантаження на борт вертольоту
14. Ка-27ПЛ - палубний протичовновий гелікоптер на аеродромі протичовнової авіації у м. Саки

На початку лютого 2013 року ми, разом з головним інженером Меленко Юрієм Ярославовичем та інженерами підприємств-співробітників «Діона» та «Модуль-98» брали участь у натурних випробовуваннях оновленого вертолітного РГБ, чого за останні 10 років ще не відбувалось.

Випробовування проводились за участю вертольоту Ка-27ПЛ та корабля U -701 «Почаїв». Методика випробовувань полягала в установці двох РГБ у вертоліт, та скидання їх на відстані кількох кілометрів від берега. Прийомна станція вертольоту мала прийняти сигнал РГБ та передати на планшетний комп'ютер для обробки та запису. Планшетом керував Старовойт Ярослав, який під час випробовувань був включений до складу екіпажу Ка-27ПЛ. Нашою задачею, разом із Меленко Юрієм Ярославовичем, було зафіксувати процес скиду РГБ на відео та за допомогою команди корабля U -701 підібрати РГБ й перевірити їх стан та правильність спрацювання. Усі задачі були успішно виконані.

Також було проведені успішні випробовування роботи оновлених РГБ для протичовнового літака Ту-142, а саме, перевірка роботи радіоканалу (РГБ <=> прийомна система літака). Дані випробовування проводились на території академії ВМС ім. П.С. Нахімова у Севастополі, де у навчальній аудиторії встановлена прийомна система літака Ту-142.

День факультету електроніки 2013

Як і кожного року, у травні наш факультет відмічає своє свято. Зазвичай, це перша п'ятниця зазначеного місяця, і за тиждень до дня РТФ. Проте цього року травневі свята нам завадили, і ми були вимушені святкувати на два тижні пізніше. Хочу вас запевнити, що ні це, ні дощ не вгамували нашу жагу порадіти, що ми вчимося саме тут.

Цього року день ФЕЛу трошки відрізнявся від попередніх. Замість своєрідного маскараду/карнавалу була просто, на перший погляд, дивна тема:

TRUEFEL `Ъ fest

З одного боку, розіб'ємо слово на дві частини TRUE FEL – не важко здогадатися, «справжній ФЕЛ». З іншого, веселе слово, що ні до чого не відноситься «трюфель». Ну, і fest, від слова «ФЕСТИВАЛЬ» - масове святкування, показ (огляд) досягнень музичного, театрального, естрадного, циркового або кіномистецтва. В Америці народні вуличні ярмарки також називаються фестивалями.

Розглянемо розклад свята!

Запальна хода Електронщиків від корпусу ФЕЛ до ДК «КПІ»

Одна з найулюбленіших частин нашого свята для студентів. Величезний натовп (при чому не лише ФЕЛовців) з плакатами і лозунгами «зривають» пари іншим факультетам. =)

Абсолютно неформатний концерт в ДК

Цього разу у ДК виступала наша команда, відома з битви факультетів, (до речі тоді ми зайняли 3 сходинку) «ТИДИЩА». Було багато цікавих моментів:

до виступу залучили викладача;
багато веселих сценок від студентів під керівництвом цьогорічного випускника Зінчука Андрія;
пісня «Господа инженер ы » під гітару;
лотерея, в якій розігрувалося багато призів, зокрема тематичні футболки та універсальна індульгенція на будь-який предмет «+1бал». Для тих, хто придбав квитки та нічого не виграв видавали тематичні значки.

Парк «Розваг» перед самим корпусом - АТРАКЦІОНИ чекають на тебе

Були як привезені атракціони, так і зроблені руками студентів.

Відривна вечірка під спалахи софітів - Ніч Світла на Поляні

На жаль, фотографій з «пізнішого» вечора немає, бо було вже темно і фотографії вийшли б погані, але найцікавіше почалося саме тоді, коли студенти перестали соромитися і почали танцювати під корпусом. Безліч світових ефектів: фосфорна фарба, освітлення, згодом, вже традиційне, « fire show » . Якщо коротко – було ДУЖЕ ВЕСЕЛО!

Приходьте наступного року, навіть якщо ви не вчитеся на нашому факультеті чи навіть у КПІ. ФЕЛ ЗАВЖДИ ЧЕКАЄ САМЕ НА ВАС!

Вдовенко Марія

Подводный мир изучают при помощи звуков

CLAM Logo Звуковые волны - один из немногих способов устойчивой связи под водой. Можно ли построить сеть акустических станций, которые обеспечивали бы подводную навигацию, защищали морских животных и предотвращали аварии на буровых платформах? Об этом рекомендуем прочесть здесь .

На западе Норвегии ученые тестируют приборы, позволяющие регистрировать и передавать на поверхность данные о том, что происходит под толщей воды. Участник проекта Кайл Ханг показывает и рассказывает: "Прибор имеет "электронную начинку", выполняющую сенсорные функции и одновременно способную обеспечивать первичную обработку данных. Мы получаем информацию к примеру, об утечке в нефтепроводе или о приближении судна, сразу же обрабатываем данные здесь же и посылаем сигнал на центральную диспетчерскую станцию".

Так, активизация газообразования под водой может быть сигналом аварии на трубопроводе. Сенсор распознает звук, распространяемый пузырьками, и предупреждает инженеров о возможной неисправности. Способны ли устройства успешно функционировать на больших глубинах? Ученые, работающие в рамках Европейского исследовательского проекта, намерены построить сеть акустических станций для регистрации и звуков подводного мира.

Координатор проекта Паул Хавинга рассказывает: "Мы размещаем под водой датчики на большой глубине, на некотором расстоянии друг от друга. Так они регистрируют происходящее. Если один прибор обнаруживает, что что-то не в порядке, он посылает сигнал следующему в цепочке - и так далее. В случае необходимости система передаст сигнал тревоги на берег". Звенья этой сети - сенсорные узлы - расположены на глубине в несколько сот метров. Встроенные батареи позволяют им работать автономно, без проводов.

Паул Хавинга продолжает: "Вот это - большой прибор, рассчитанный на работу на глубине в несколько километров. Вы видите, его дизайн, качество его электроники, все сделано для обеспечения большей надежности и точности сенсора". Звенья этой цепочки поддерживают связь между собой с помощью акустических сигналов. На корабле в диспетчерском центре инженеры следят за распространением закодированных сообщений, передаваемых по подводной беспроводной сети.

Ученые напоминают о важной особенности сети: в ней в процесс обмена информацией вовлечены не только два звена, но все приборы-участники. Они сообща работают над решением поставленной задачи. Если два прибора размещены так, что не могут общаться напрямую, они все равно вносят вклад в общую копилку, передавая данные в диспетчерский центр. Итак, подводный прибор обнаружил утечку или неисправность: координаты места аварии передаются специалистам. Примечательно, что путем передачи звука этот сигнал получают и другие звенья цепочки.

Для считывания данных исследователи используют специальные буйки, которые преобразовывают акустический сигнал в радио- и обратно. Исследователь Арне Ли поясняет: “Мы решили использовать акустические сигналы на морском дне по той простой причине, что электромагнитные волны в соленой воде проходят плохо”. В будущем акустические станции могут применяться для широкого спектра задач – от подводной навигации и наблюдения за морской фауной до контроля за состоянием подводных нефтепроводов и буровых платформ.

Ученые единодушны: акустические станции помогут обеспечению большей безопасности, прежде всего экологической. Станет возможным оперативное выявление любых неполадок. И таких природных катастроф, как утечка нефти “BP” можно будет избежать.

Источник: http://ru.euronews.com/2013/06/10/echoes-from-the-deep